FANDOM


Я не історик. Професійно ніколи історією не займався. І Біблію, скажімо, я теж ніколи з професійним рвінням не читав. І ще багато чого. Але дещо все-таки почитував. Намагався аналізувати. Так, на аматорському рівні. Отже, просто ділюся роздумами аматора.

Путлєровські солдати удачі, імхо, слабенько розуміють, куди вони влізли, і з ким зв'язалися. Чого? Спробую пояснити.

До речі, свідомо не пишу чечени, осетини, калмики чи буряти. Оскільки кожен народ за свою історію мав своїх достойних синів. А солдат удачі, він навпаки, не має національності, Батьківщини. Це бидло, яке порушило Божу заповідь «Не убий» за гроші (до речі, теж частенько описується в Біблії: згадайте хоча б того юнака, шо Ісус сказав йому роздати все багатство бідним і йти за ним; після чого крилата фраза про верблюда, який скоріше пройде через Вушко Голки, аніж багатий увійде в Царство Небесне).

Про Московську державність

Моя країна втратила свою державність в 14 сторіччі, після занепаду Галицько-Волинського князівства. Позаду була славна історія Русі, яку аж у 19 столітті наречуть Київською, шоб, не дай Бог, не перепутать з Московською. А шо в ці самі роки творилося на території Московії? Самі московити, чи, коротко, москалі, розповідають, шо це були роки татаро-монгольського іга. Ну, якщо з татарським ще можна погодитися, то хто покаже мені живого на той час монгола на Московії, буду вельми вдячний. Отже, давайте називать речі своїми іменами: татарського, нехай, слово ж придумали, іга.

Молода Москва, яка вперше в рукописних творах згадується не раніше 1273/74 років, ніякого значного внеску (на відміну від розваленого в 1169 року суздальцями і дорозваленого в 1240 році татарами Києва) в історії тогочасної Європи не відігравала і не могла відігравати, оскільки була не цивілізованою державою, а зборищем провінційних підконтрольних улусів Золотої Орди, в яких потомки слов'янських князів наввипередки дерли один одному горла, шоб бодай ярлик на княжіння від хана отримати у своєму улусі. Вже у 18 сторіччі Москву постарять, додавши до її віку 130 років, і розкажуть всім, шо вона заснована Юрієм Довгоруким аж(!) у 1147 році. Подумайте, скільки заїмок [1] мисливських ДО Москви і після «основувалися» в московському пралісі ДО Юрія, і після Юрія, і шо?

В ті ж самі роки, коли Київ і решта Русі стікала кров'ю, стримуючи наступ татарських військ на Європу, нас розводять на історії про 300 тєвтонцов. Ага. Яких гєроїчєскій Алєксандр Нєвскій бодро розгромив на Ладожському озері. Ну, за Нєвського тут особа історія [2] Ну шо ж, будем поблажливі. Скажіть, тягне сільська бійка 300х300 бійців на історичну битву в порівнянні, наприклад, із Грюнвальдською битвою, чи битвами під Яссами чи Жовтими водами? Отож бо.

До Івана Четвертого Грозного (поправте мене історики, якщо це не так), лідєр нації на Московії ніколи не звався царем, а звався князем або ханом. На відміну від Данила Галицького, який ще в 14 сторіччі іменувався королем.

За культурку

У той час, коли українці (руси чи русини по-тодішньому) співали своїх пісень, своїх колядок/щедрівок, що славили Бога не гірше древніх Псалмів Давида і шанували Матір — Берегиню домашнього вогнища, начальники-татари привчили угро-фінських абборігєнов до звернення хуй (до чоловіка) і пизда (до жінки). Зверніть увагу, звернення хазяїна до раба, але ніяк не навпаки. Така форма звертання настільки сподобалася братьям, шо вони спілкуються так і до сьогодні, мало не на офіційному рівні.

Царі, десь аж до Петра, були переважно неписьменні. Потому для спілкування з послами слід було гукать толмача (пам'ятаєте Іван Васільєвічь мєняет профєссію — Єму пєрєводіть, а он лика нє вяжет), а грамоти пісалі пісци (не ті, шо нєзамєтно підкрався до Путлєра, а ті, шо писать могли).

В перервах між козацькими війнами і селянськими повстаннями мій народ переводив для москалів церковні книги, які ті в припадках чергової смути добросовісно сжигалі на кострах, ібо нєхуй. Оскільки мова тих книг і мова, якою розмовляла москальська чєрнь, то аж до 19 сторіччя були абсолютно різні мови, ми маємо те, шо маємо. Українець звертається до Господа, і може скільки завгодно переставляти слова в молитві, а москаль обязан моліцца правільно. Перекладів 50 Псалма, того шо Хто під покровом Небесним оселиться..., мені попадало штук з 10 різних. І нічьо. Розумієм. Приклад? Будь-ласка. «І пакі, і пакі Господу помолімся...» [3] Або «Во Хрістє хрєстішися, во Хріста облєкошися» [4]. Казьонщина у всьому офіційному і матюки в повсякденному. Чуваки, які не можуть на рідній мові прочитати оди Ломоносова, основатєля русской літєратури, чи Жуковського, ібо русскоговорящяя чєлюсть, починають розповідати нам про те, шо українскій язик, оказуєцця, придумав Австрійскій гєнштаб в 1914 году [5]

Нинчє рано партізани дом покінулі родной...

Ну і останнє. Втрата державності ніколи не означала, що українець переставав боротися. Так, ми спокійні. Часом вайлуваті. Часом непробиваємі вопше ні чим. Баба кричить? Куме, а ну, тікаймо. Городами... Але то, як кажуть братья, до пори до врємєні. Українець оре земельку, ходить біля корівоньки до того моменту, доки наглий завойовник не зачепить святе: сім'ю, хату, рідну землю. А тоді начинається маленький пиздець. Комнатний апокаліпсис. Гайдамаччина. Коліївщина. Хмельниччина...

Я не «горжусь» тим, що я українець. Не спішіть плюватись і закидувать мене камінням. Ібо гординя, дорогенькі, то є один із найсерйозніших християнських гріхів.

Зате я пам'ятаю, як мої земляки вели війну спротиву на два фронти, опинившись між молотом і кувадлом Других Совєтів і Третього Рейху три роки (1941-1944). А потім...

Путінські джі-аї, АХТУНГ!!

Дев'ять років, в умовах жорсткої окупації, повної ізоляції від усього «цивілізованого світу», тиску на мирне населення, яке намагалося допомогти з 1944 до 1953 року протистояли САМІЙ ПОТУЖНІЙ ВІЙСЬКОВІЙ машині світу.

Україна не манюня Чечня і не спалена водкой Чукотка, хоча і Кавказ, і Крайню північ московити воювали 150 років і взяли не воєнною силою, а підступом. Не лінуйтесь, читайте ще щось, окрім Краткого курса історії ВКП(б), який Вам переписують 70 років по смерті автора Іосіфа Коби Джугашвілі Сталіна. Перестаньте бухать, колотись і спробуйте думать. І мені посрать, шо ви па-українскі нє панімаєтє.

Придурки. Подумайте, на кого ви полізли.

ПТН—ПНХ

Виноски

  1. Заїмка - дерев'яна хатка в лісі, виконана «в сруб», де мисливці залишають запас харчів, набоїв, дров, сірників чи інших засобів обігріву, де є можливість просушитися, обігрітись, відпочити, провести первинну обробку шкір забитих тварин. Користуються по черзі. Запаси використаного також поповнюються по черзі.
  2. В інших, не москальських документах є написані на папері свідчення, що саме в ці роки юний (12-13 років от роду) Сашко перебував дещо далеченько від Нєви, аж-но трохи на Волзі, в Сараї, в ставці хана і із задоволенням кровно братався із ханським сином. Чого — спитаєте?— а бо таткові треба був той самий ярлик. А без залоги старшого сина кандидата на княженіє в Сарай такий докУмент тоді не видавався.
  3. І ще, й ще Господу помолимось
  4. У Христа хрестилися, у Христа й зодягнулися
  5. А заодно по-бистрячьку і накидав кілька тисяч українських народних пісень і понавишивав десятки тисяч вишиванок хрестиком і гладдю. Прикинь, читачу, австріяцький єнєрал, з вусами, в еполєтах і с шашкой їбоше хрестиком по домотканному полотну. Я ржу і плачу!

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі