FANDOM


Бойові отруйні речовини — хімічні сполуки, здатні уражати людей і тварин на великих територіях, проникати в споруди, заражати місцевість і водойми. Близько 70 різних хімічних речовин були використані як хімічна зброя в 20-му столітті. Знаходячись у бойовому стані, вони вражають організм людини, проникаючи через органи дихання, шкірні покриви і рани. Бойовий стан — такий стан речовини, у якому він застосовується для досягнення максимального ефекту в поразці людей. Види бойового стану: пара, аерозоль, краплі.

Історія

Випадки застосування отруйних речовин під час Першої світової війни є першими зафіксованими порушеннями Гаазької декларації 1899 і 1907 рр. Декларації забороняли «вживати снаряди, що мають єдиним призначенням поширювати задушливі або шкідливі гази». Посилаючись на точне формулювання декларації, Німеччина і Франція в 1914 р. застосовували не смертельні «сльозогінні» гази, причому необхідно відзначити, французька армія зробила це першою, застосувавши в серпні 1914 р. гранати з ксилілбромідом.

22 квітня 1915 о 17 годині з боку німецьких позицій у поверхні землі між пунктами Бікштуте і Лангенмарк з'явилася смуга сіро-зеленуватого туману. Через кілька хвилин цей незвичайний туман гігантською хвилею накрив позиції французьких колоніальних частин. Солдати і офіцери, які знаходилися в траншеях несподівано стали задихатися: отруйний газ хлор, що утворив цей туман обпікав органи дихання, роз'їдав легені. Уражені газом падали, неуражені, безсилі перед отруйним газом і охоплені панікою, втікали. Німецькі війська на фронті шість кілометрів за п'ять хвилин випустили близько 180 000 кг хлору. У результаті газової атаки було уражено 15000 чоловік. Близько 5000 померло.

Класифікація

Існує така класифікація отруйних речовин за характером токсичної дії на організм:

  1. Нервово-паралітичної дії — зарин, зоман, VX (Ві-Екс). Вони вражають нервову систему при дії на організм через органи дихання, при проникненні в пароподібному і краплинно-рідинному стані через шкіру, а також при потрапленні в шлунково-кишковий тракт разом з їжею і водою. Стійкість їх влітку більше доби, взимку — кілька тижнів і навіть місяців. Ці ОР найнебезпечніші. Для враження людини досить дуже малої їхньої кількості. Ознаками поразки є: слинотеча, звуження зіниць (міоз), утруднення дихання, нудота, блювота, судоми, параліч.
  2. Шкірно-наривні — іприт, люїзит. Діють у краплинно-рідкому, аерозольному й пароподібному стані. При влученні на шкіру ураження виявляється через 4-8 годин. У легких випадках спостерігається почервоніння шкіри з наступним набряком і сверблячкою. У важких випадках утворюються міхурці, які через 2—3 дні лопаються й утворюються виразки. При відсутності інфекції гояться через 10—20 днів.
  3. Загально-отруйної дії — синильна кислота, хлороціан. Уражують кров і нервову систему. При важкому отруєнні відчувається стиснення в грудях, почуття сильного страху, важкий подих, судоми, параліч подиху.
  4. Задушливої дії — фосген; дифосген. Проявляються через 4-6 годин у вигляді сильного кашлю й спазмів у бронхах. Ознаками поразки є солодкуватий, неприємний смак у роті, кашель, запаморочення, загальна слабкість.
  5. психогенної дії — BZ (хінукліділ-3-бензілат), ЛСД (діетиламід лізергінової кислоти). Викликають тимчасові психози за рахунок порушення хімічної регуляції в центральній нервовій системі. При попаданні в організм ці гази здатні викликати також розлад руху, зору, слуху, галюцинації. Поведінка ураженого аналогічна поведінці хворого шизофренією. Газ BZ залежно від токсодози здатний присипляти людей і тварин.
  6. Подразнювальні — CN (хлороацетофенон), CR (дибензоксазепін), CS (хлоробензальмалондинітрил). Викликають хімічні опіки на слизуватих оболонках очей і верхніх дихальних шляхах.

За леткістю:

За тактичним призначенням:

  • смертельні (для смертельної поразки чи виводу з ладу людей на тривалий термін), що тимчасово виводять з ладу (діють на нервову систему і викликають психічні розлади);
  • дратівні;
  • навчальні.

Ознаки застосування

У хімічних боєприпасах вони перебувають у рідкому або твердому вигляді. У момент бойового застосування ОР розпорошуються у вигляді крапель, пари (газів) або аерозолів (туманів і димів). При розриві снарядів, бомб, мін або ракет, начинених ОР, лунає удар, утворюється біла хмара. У випадку розсіювання за допомогою літака з'являється характерна смуга. На поверхні землі, будівель, одягу, рослин ОР осідають у вигляді маслянистих крапель, плям і патьоків. На поверхні води спостерігається масляниста райдужна плівка, а в снігові — поглиблення. Зелена трава жовтіє (буріє) і гине. При вдиханні зараженого повітря людина відчуває характерні запах і присмак.

Основні задачі застосування отруйних речовин

  • уразити живу силу, аби знищити її чи тимчасово вивести з ладу, для цього використовують ОР нервово-паралітичної дії;
  • пригнітити живу силу, аби тимчасово зменьшити її боєздатність; це досягається використанням ОР шкіряно-наривної та нервово-паралітичної дії;
  • знесилити противника на значний проміжок часу завдяки використанню стійких ОР;
  • забруднити місцевість, аби змусити противника залишити позиції або утруднити його пересування по певній території.

Для виконання цих задач можуть бути використані: ракети, авіація, артилерія, хімічні фугаси.

Засоби захисту органів дихання

Фільтруючі протигази і респіратори є основними засобами індивідуального захисту органів дихання, обличчя та очей від отруйних речовин (ОР), радіоактивного пилу (РП) і біологічних аерозолів. Принцип захисної дії їх заснований на попередньому очищенні (фільтрації), вдихуваного людиною повітря від різних шкідливих домішок. Найпростіший засіб захисту органів дихання — протипилова тканинна маска і ватно-марлева пов'язка.

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі