FANDOM


Чо́ботивзуття, зазвичай з високими халявами. У епоху інквізиції «іспанськими чоботами» називали знаряддя тортур.

Історія

− В руських літописах 10 століття, чоботи протиставляються личакамрос. Лапти — як знак приналежності до аристократії. Чоботи, що закривають коліна, отримали назву ботфортів і були популярні в епоху бароко. В Радянській Армії солдати носили кирзові чоботи. + У руських літописах 10 століття чоботи протиставляються личакам (Шаблон:Lang-ru) як знак приналежності до аристократії. Чоботи, що закривають коліна, отримали назву ботфортів і були популярні в епоху бароко. В Радянській Армії солдати носили кирзові чоботи.

− Нині все більшої популярності набувають ґумові чоботи, які є практичнішими, ніж шкіряні. + Нині все більшої популярності набувають ґумові чоботи, які є практичнішими, ніж шкіряні.

Сьогодні чоботи є, здебільшого, елементом жіночого взуття. Сьогодні чоботи є, здебільшого, елементом жіночого взуття.

У захист чобіт
(Як виду армійського взуття)

Чоботи - для російських, і не лише російських – усіх «постсовєцьких» демократів — це одне із самих ненависних слів. Це символ шаленої вояччини, радянського мілітаризму - єдиного винуватця зубожіння країни й народу, тоталітаризму, сталінщини, Гулагу. Армійський чобіт зневажає основи демократії, топче права й свободи особи. Кирзовий чобіт є символ солдатського неуцтва, сержантській брутальності, офіцерській тупості, генеральського хамства. − Від чобота так огидно смердить. Змусити піднесеного поетичного юнака надягти чоботи означає смертельно образити й принизити його, позбавити людського достоїнства. Ату їх! Ату! Геть чоботи! Забрати чоботи з армії! І от тоді армія перестане бути такий жахливою, зникне з її дідівщина, хамство, брутальність. Черевики, і неодмінно американського типу - от що потрібно нашій армії. Адже американський солдатський черевик є символ демократії, захисту прав людини. Де ступає американський армійський черевик, там народ живе мирно й щасливо. Наприклад, Косово в Югославії сьогодні, Південний В'єтнам , Гренада, Ліван сімдесятих років. І тоді армія стане демократичним інститутом, а військові стануть громадянами у військовому одязі. Чоботи, онучі — для парубка це ознака того, що прийшов важкий період життя, що скінчилися вільні деньки, й попереду роки тяжких праць, відірваності від оселі, друзів.

Та що там говорити, і молоді офіцери нерідко з тугою дивилися на свої чоботи. Їм здавалося, що чоботи - це вчорашній день, що в них гаряче, що чоботи погано виглядають, що набагато краще, доречніше виглядають високі американські черевики. Та й форма із черевиками виглядає якось по-американськи, а значить — сучасно.

Що й говорити - багато в чобіт ворогів. І не дивно, що чоботи в сучасній армії скасували. А що солдати усе ще тягають чоботи, так це від бідності армії.

Однак, якщо помірковано глянути на чоботи, то картина виглядає дещо інакше. Заміна чобіт на черевики в сьогоднішній армії це той випадок, коли мода узяла гору над доцільністю, зовнішня “красивість” над зручністю й практичністю. Втім, так уже не раз бувало з військовою формою в нашій армії.

Подивимося на мужиків у селі, геологів, що валандаються по лісах і болотах, нафтовиків, що возяться біля своїх веж, на будівельників… Що в них на ногах? Правильно, чоботи. А що надіто на ноги рибалки, мисливця, грибника? У тому числі й із числа нових росіян? Вірно, чоботи. А що ви надягаєте, виїжджаючи на свою дачу в сиру погоду? Туфлі, кросівки? Біса лисого! Чоботи гумові!

Скажете, це виключно від бруду, вогкості й т.п. А що, солдат на асфальті чи паркеті воює?

Стоп, стоп, стоп… Поглянемо на наших милих дам узимку або восени в місті на асфальті. Що надіто на їхні витончені ніжки? Чоботи!

Жінки виявилися розумніше й практичніше чоловіків. Вони як надягли чоботи років так п'ятдесят тому, оцінили їх достоїнства, так і не знімають по цю пору.

Ну а тепер спробуємо розібрати достоїнства чобіт і онуч із практичної сторони.

У черевиках необхідні шкарпетки. Онучі в черевики не годяться, а в чоботи згодяться й ті й інші. Шкарпетки дорогі у виробництві, зношуються швидко. Їх треба підбирати по розмірах. Промоклі шкарпетки необхідно міняти, інакше натреш ноги. У масштабах армії це дуже істотні проблеми. Чи можуть панчішно-шкарпеткові фабрики забезпечити армію шкарпетками в потрібній кількості? Ні, не можуть, особливо у воєнний час. Онучі ж по розмірі універсальні, їх практично неможливо “зносити”, і солдат може зробити їх у п'ять хвилин з будь-якого шматка будь-якої матерії. Промокли онучі, зняв, перемотав іншим кінцем і ноги знову сухі, а мокрий край сохне на щиколотці. Солдат в онучах набагато менш залежить від органів постачання, ніж солдатів у шкарпетках. Та й армійській речовій службі набагато простіше вишукати потрібну кількість тканини для онуч, ніж шкарпетки.

Тепер самі чоботи. Висока халява чобота захищає від механічних ушкоджень, травм і опіків гомілковостопний суглоб і саму ногу майже до коліна. Цієї властивості немає в черевиків. Висока халява чобота захищає ногу до коліна від вогкості. Спробуйте пройти в черевиках, скажімо, рано вранці по росистій траві. Ваші штани, а значить і ноги вмить стануть мокрими. А в чоботах? Чоботи збережуть ноги сухими й при подоланні глибокої калюжі, чи дрібного струмка. Халява чобота допомагає зберегти тепло в ногах нижче коліна, а черевики ні. Чоботи надіваються й знімаються набагато швидше, ніж черевики. А шнурки, що рвуться, яких немає в чобіт, але які створюють проблеми тим, хто носить черевики? Так навіть звичайний дощ, коли ви на асфальті під парасолькою або в плащі, мочить ваші ноги в черевиках і залишає сухими ноги в чоботах.

Усі достоїнства чобіт і недоліки черевиків тільки тим, хто ходить по паркету, й у будь-який момент має змогу поміняти мокрі й штани, і шкарпетки, й черевики,— можуть здатися несуттєвими. Справа адже не в тім, що мокре взуття дає неприємні відчуття й позбавляють відчуття комфортності, а у тім, що мокрі ноги солдата — провісник великої кількості втрат від простудних захворювань, переохолодження, обморожень, падіння морального духу армії. А тут недалеко й до поразки, тому що мокрі ноги в маси солдатів викликають масові простудні захворювання, масовий вихід солдатів з ладу.

Зовсім не випадково в роки Великої Вітчизняної війни фахівці - взуттьовики мали броню від фронту нарівні з фахівцями- залізничниками, сталеварами й шахтарями.

Не завжди російський воїн носив чоботи. У часи Петра ІІ і весе 18 століття солдат і офіцер піхоти носили черевики. Чоботи були привілеєм кавалерії. Про достоїнства чобіт знали, але в чобіт все-таки є істотний недолік - на пару чобіт іде шкіри стільки ж, скільки й на дві з половиною пари черевиків. Тому вважали за можливе одягти в чоботи тільки кавалеристів. Це через те, що ноги кавалеристів більшою мірою піддані небезпеки травм, тертя ніг об боки коня, попруги швидко рвуть і штани, й панчохи. Все-таки з початку 19 століття чоботи стали практично єдиним видом взуття й у піхоті, і такими залишалися аж до другої половини Першої Світової війни. Тільки недстача шкіри змусила уряд поступово перевзувати армію в черевики з обмотками. Але як тільки на початку тридцятих років країна оправилася від наслідків двох війн солдат знову стали взувати в чоботи.

Проблема зі шкірою й у Велику Вітчизняну війну змусила знову повернутися до черевиків, як тимчасового і змушеного заходу. Уже із другої половини 43 року відзначається швидкий перехід до чобіт.

Більше до 1994 року до черевиків не поверталися.

Звичайно, морякам немає необхідності носити чоботи. Вони ходять мало й по сухих палубах. Можна не надягати чоботи й льотчикам у кабінах літаків. Але тому, хто тижнями місить полігонний бруд, хто на заняттях з фізподготовки переборює смугу перешкод, кому доводиться заскакувати на броню танка, працювати біля бойової техніки — чоботи зовсім необхідні.

Так, чоботи непоказні й не елегантні, як витончені американські черевики, але не варто робити висновки про застарілість чобіт на підставі глибокодумного вивчення американських кінобойовиків, де один Шварценегер, бігаючи в американських черевиках, знищує радянський батальйон, взутий у чоботи.

У Радянській армії солдат носив кирзові чоботи, офіцерові видавали хромові для повсякденного носіння, і ялові (рос. юфтевые) для носіння в полі до польової форми одягу.

Історична довідка.

У що американської армії обійшлися черевики в грудні 44 - січні 45 добре описано в книзі спогадів американського генерала О. Бредлі "Історія солдата":

На довершення всього - начебто одних тільки бойових втрат було недостатньо, - близько 12 тис. чоловік занедужали ревматизмом ніг і також вийшли з ладу.

Хоча хворі ревматизмом відносилися до категорії небойових втрат, проте ревматизм заподіяв нам важкі втрати на фронті, де кожний, що вийшов з ладу бійців, послабляв міць нашого наступу. Захворювання ревматизмом ніг були викликані постійною їхньою вогкістю... Він приводив до стійких ушкоджень периферичних судин нижніх кінцівок. З 12 тис. захворілим ревматизмом і евакуйованих у тил солдатів більша частина, за висновком лікарів, виявилася назавжди непридатною до стройової служби. Багато хто залишився інвалідом на все життя.

До кінця січня захворювання ревматизмом ніг досягло настільки великих масштабів, що американське командування стало в тупик. Ми були зовсім не підготовлені до цього нещастя, частково в результаті власної недбалості; на той час, коли ми почали інструктувати солдат, який потрібен догляд за ногами, й що потрібно робити, щоб черевики не промокали, ревматизм уже поширився по армії зі швидкістю чуми....

Черевики майже за місяць «знищили» цілу американську дивізію. Ні Вермахт, ні Червона Армія цієї напасті не знали. А рецепт простий — чоботи й онучі.

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі